ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В УМОВАХ ВІЙНИ

Останнім часом в засобах масової інформації все частіше з’являються повідомлення про масові бійки серед молоді й підлітків, що пов’язані з появою в Україні певних молодіжних рухів. Ці рухи є спробою російських пропагандистів провести чергову інформаційно-психологічну операцію та використати дітей для дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні. Важливою умовою протидії залученню дітей до деструктивних угрупувань є проведення відповідної профілактичної роботи серед дітей з боку батьків та педагогічних працівників. 

Що робити батькам у цій ситуації?

Прихильниками молодіжних субкультур можуть ставати підлітки, яким бракує батьківської уваги та підтримки, а також чиє перебування в інтернеті не контролюється. Тому важливо, щоб батьки відкрито спілкувалися з дитиною, зокрема:

мати власний акаунт і стати другом своїй дитині в соціальних мережах;

щотижня аналізувати вміст сторінок дитини, уважно читати її публікації та вивчати групи, до яких вона приєдналася;

звертати увагу на фото й відео, що викликають інтерес дитини, зокрема ті, що збережені, поширені або вподобані;

показати дитині, що вона вам небайдужа, що ви піклуєтеся про неї. запропонувати спільно провести час;

показати дитині її переваги, знайти у неї сильні сторони та допомогти їй побачити себе унікальною особистістю.

Як батьки можуть розповісти дитині про небезпечну гру –  і не затягнути її туди

1. Задайте дитині нейтральне питання – мовляв, чув(чула), що зараз популярна якась гра. І послухайте, що дитина вам розповість.

Якщо вона нічого про гру не знає – добре (тут головне не розповідати подробиці, щоб не розбудити цікавість).

Якщо знає, уважно слухайте розповідь. Якщо у ній багато подробиць та деталей, про які не пишуть у мережі, то є ризик, що ваша дитина вже у грі. Також повинно насторожити, якщо син чи донька ведуть розмову про подругу, яка бере участь у грі – вірогідно, що дитина бреше і грає у неї сама.

2. Нема сенсу казати про те, що такі ігри небезпечні – на підлітків це вже не діє. Більш ефективно буде сказати, що ними маніпулюють. Для них буде одкровенням, що людина, яка погрожує їх рідним, скоріш за все, хвора і живе у іншому місті чи навіть країні. І завдання злодія – не вбити її батьків, а примусити дитину виконувати його волю.  Розкажіть дітям, що на маніпуляції «ведуться» всі: дорослі несуть усі свої заощадження шахраям, які дзвонять тим серед ночі і кажуть, що їх родичі потрапили в біду. Покажіть дитині, що всі вразливі – для неї важливо буде це почути від авторитетного дорослого.

3.  Завдання вашої розмови – навчити підлітка мислити критично і в подальшому питати себе про цілі того чи іншого вчинку, обмірковувати все, що з ним відбувається.

4. Багато батьків у паніці вирішують встановити тотальний контроль над дитиною – забрати телефон, закрити вдома тощо. У цьому нема сенсу – у ХХІ столітті підліток, якщо забажає, завжди знайде доступ до Інтернету. Чим більше його обмежувати – тим більше він знайде способів обійти заборони. Ваше завдання – не контролювати, а дати підтримку, аби дитина прийшла до вас із проблемою, а не приховувала її до останнього.

5. Зараз як ніколи важливий емоційний зв’язок із дитиною. Більше обіймайте її, розповідайте, що у її віці теж помилялись, втрапляли в якісь небезпеки і вам допоміг хтось із дорослих. Дитині важливо розуміти, що навіть його «ідеальні» батьки теж робили помилки, і це нормально так же як і нормально просити допомоги в інших. Якщо розумієте, що дитина зараз вас не сприйме, попросіть її поговорити з тими з дорослих, кому вона довіряє –шкільним психологом, родичем і т.д.

6. Навіть якщо ви впевнені, що у вашій родині все добре, зайва пильність не завадить. Подібні ігри – той випадок, коли вторгнення в приватне життя сина чи доньки виправдані. Продивляйтеся їх телефони та сторінки в соцмережах – але тільки так, аби вони не дізналися про це!

Що варто робити педагогам:

1.  З’ясувати в дітей, що вони знають про ті чи інші угрупування, випадки потрапляння в них. Будувати розповідь з дітьми, ґрунтуючись на отриманій інформації. Уникати надання нової для дітей інформації про деструктивні угрупування. Це може викликати бажання спробувати пограти.

2. Провести профілактичні заняття з тем:

«Особливості інформаційної війни»,

«Як відрізнити пропаганду від інформування, фейки, маніпуляції»,

«Про цінність життя, єдності, цілепокладання»,

«Як розвинути критичне мислення».

3. Підтримувати постійний зв’язок з батьками, учнями за допомогою вайбер-груп, соціальних мереж.

4. У разі надходження інформації від батьків чи дітей щодо потрапляння дітей у групи повідомляти правоохоронні органи.

5. Надати телефони кіберполіції, ювенальної поліції на сайтах закладів освіти.

Пам’ятаємо, що наразі в області продовжується акція #ДИСТАНЦІЙНИЙТИМБІЛДІНГ, метою якої є формування почуття спільності, позитивного психологічного клімату в учнівських колективах.



  • 12